ПОШИРЕНІ ЗАПИТАННЯ

Published: 7 Липня, 2022

ПОШИРЕНІ ЗАПИТАННЯ

Щиро дякуємо за підтримку та готовність допомогти Україні у такі важкі часи!

Ми надзвичайно перевантажені запитами. Наша команда волонтерів працює цілодобово, без вихідних, оскільки ми щогодини масштабуємо наші зусилля, щоб забезпечити те, що потрібно в Україні.

Через велику кількість повідомлень і запитів ми настійно рекомендуємо спершу шукати відповіді в цьому розділі «Поширені запитання».

Переможемо. Разом!

Команда Razom

Як я можу відправити гуманітарну/медичну допомогу?

Важливо! Наразі ми повністю зосереджені на найнагальнішій потребі в медичній допомозі – тактичні медзасоби та медзасоби і обладнання для українських лікарень.
Наразі Razom (!) НЕ доставляє гуманітарну допомогу (таку як одяг, їжу, іграшки, тощо), коли ситуація змінеться, ми відразу сповістемо про це на наших каналах, як тільки почнемо збирати та доставляти гуманітарну допомогу. Ми розуміємо ваше бажання допомогти, але просимо вас притримати ваші пакети гуманітарної допомоги, бо вона дуже скоро знадобиться в Україні. Але сьогодні найвищим пріоритетом є медична допомога, яка рятує життя. Дякуємо за розуміння!

Наші партнери в Meest приймають наступні засобів першої допомоги та тактичного медичного забезпечення в великих обсягах, а Razom покриває відправлення – офіційний список необіхдної та прийнятної медичної допомоги (в великих кількостях)! Кожне велике відправлення вимагає правильно заповненого маніфесту.

Якщо ви хочете пожертвувати тактичну медицину для польових медиків і ви перебуваєте в США, пишіть на TacMedUSA@razomforukraine.org.

Якщо ви хочете пожертвувати тактичну медицину для польових медиків і ви перебуваєте в Європі, пишіть на TacMedEU@razomforukraine.org.

Для будь-яких пожертв для лікарень або з лікарень, будь ласка, зв’яжіться з нами за адресою hospitals@razomforukraine.org.

Куди писати щодо корпоративних грантів? Про donation matching?

Щодо великих пожертвувань та корпоративних, організаційних та фондових грантів, а також donation matching, будь ласка, надсилайте свої запити на donations@razomforukraine.org. На нашій сторінці Donate можна знайти всі способи пожертвування, включно із банківською інформацією та номером Razom EIN.

Чим я можу допомогти? Чи можу я стати волонтером у Razom?

Дякуємо за ваше бажання допомогти! Волонтери є основою успіху і здатності Razom допомагати Україні. Якщо ви хочете стати волонтером, будь ласка, заповніть цю форму. Наразі ми не можемо обіцяти, що зв’яжемося з вами негайно, і напишемо як тільки отримаємо нові запити на волонтерів від наших команд. Тим не менш, вам не потрібно чекати на нас, у вас вже є можливісті підтримати Україну вже сьогодні:

Беріть участь в інформаційних заходах, відстоюючи Україну в соціальних мережах. Слідкуйте за нашими Facebook, Instagram, Twitter, щоб дізнатися про останні ініціативи, а також підписуйтесь на нашу імейл розсилку, щоб отримувати останні новини про те, як ви можете відстоювати Україну у своїй громаді та за її межами;
Відвідуйте акції протесту у вашому місті;
Пишіть і телефонуйте своїм обранцям;
Беріть участь у відповідних петиціях;
Запустіть збір коштів від імені Razom або інших організацій, які роблять чудову роботу (докладніше ви можете знайти тут) і не соромтеся проявляти якомога більше креативності. Різні люди розпочинали особистий збір коштів для Razom у соціальних мережах, проводили благодійні концерти, читання віршів, вечорі, робили татуювання, створювали мистецтво тощо, все щоб залучити інших до допомоги Україні. Якщо ви хочете розпочати кампанію GoFundMe, ви можете вибрати Razom як одержувача на їхній платформі тут. Надсилайте свої запитання щодо особистих та малих фандрейзінгів для Razom на електронну адресу donations@razomforukraine.org.

Як я можу стати волонтером за межами США? напр. в Польщі

Дякуємо за вашу готовність допомогти! На жаль, зараз мизараз ми працюємо переважно зі Сполучених Штатів і зосереджені на доставці медичної та іншої терміново необхідної допомоги. Ми не можемо надати інформацію про точні можливості волонтерства за межами США, проте, можливо, ви можете знайти корисну інформацію та можливості за цими посиланнями або в інших організаціях:

Help Ukraine Center
Volunteer Abroad
Medical Professional Volunteers (questionnaire at the bottom of the page)

Коли і де наступний протест?

Інформацію про всі заплановані мітинги можна знайти тут і перелік регулярно оновлюється. Ви можете додати інформацію про мітинг у вашому місті до списку, заповнивши форму на їхньому сайті. Якщо ви не знайшли мітингів поблизу – спробуйте організувати самі, зверніться до місцевої української громади, створіть групу у Facebook. Будьте ініціативними! Будьте креативними!

Razom буде регулярно організовувати та рекламувати мітинги в районі Нью-Йорка, а також мітинги, спрямовані на об’єднання людей з усіх куточків США у місті Вашингтон, округ Колумбія. Щоб отримувати сповіщення слідкуйте за нами в соціальних мережах або підписуйтесь на нашу електронну розсилку.

Як Razom витрачає зібрані кошти?

Після нападу Росії на Україну 24 лютого 2022 року проект Razom миттєво відреагував на надзвичайну ситуацію в Україні заради порятунку життя людей. Нашим пріоритетом є надання критичної гуманітарної допомоги найбільш нагальним потребам по мірі їх розвитку. Наразі це означає доставку гуманітарної допомоги у вигляді тактичної медицини, медичних товарів та засобів зв’язку, евакуацію дітей з обмеженими можливостями та їхніх сімей, а також підвищення обізнанності про війну в Україні. Razom підтримує адміністративні витрати не більше 15% (а історично, в середньому – нижче 10%).

Слідкуйте за нашим останніми новинами про розвиток і вплив нашого проекту та повний його огляд на нашій сторінці Razom Emergency Response.

Чи Разом є офіційно-зареєстрованою неприбутковою організацією?

Ми є зареєстрованою в США неприбутковою організацією зі статусом 501c3, заснованою у 2014 році після Революції Гідності. Ви можете дізнатися більше про Razom на різних сторінках нашого сайту: перевірьте звітність за минулі роки, познайомтесь з нашою радою, дізнайтесь більше про наші проекти та те, що вже було зроблено за 8 років. У зв’язку із загостренням надзвичайної та критичної ситуації в Україні, ми зараз працюємо над тим, щоб почати щоденні звіти на нашому акаунті, будь ласка, слідкуйте за оновленнями на нашій сторінці Updates.

Чи допомагаєте ви біженцям?

Ми знаємо про велику кількість українців, які втратили свої домівки внаслідок війни або змушені були покинути Україну. Razom реагує на це кількома способами:

Наша команда активістів поширює обізнаність про цей бік гуманітарної кризи серед міжнародної спільноти, щоб переконатися, що уряди країн світу активно працюють над підтримкою українських біженців.
Волонтери Razom з ініціативи “Children, We Will Make It” (Діти, ми встигнемо) евакуюють дітей з інвалідністю та їхні сім’ї до безпечних регіонів України, а в деяких випадках – за кордон, до Польщі. Детальніше про їхню роботу можна дізнатися тут.
Ми підтримуємо наших давніх партнерів БУР (Будуємо Україну разом), які допомагають переселенцям всередені України.
Ми об’єдналися з Ukrainian Jersey City, заради розробки проекту допомоги українським переселенцям у районі Tristate.
- Якщо ви особисто або ваша організація бажаєте суттєво допомогти українським переселенцям, будь ласка, заповніть цю форму: https://forms.gle/sitAyYwaNQSjHPgBA.
- Якщо ви український мігрант, який потребує допомоги, заповніть цю форму: https://forms.gle/cdVKRdCz4ii6U9kNA

У цій сфері працює багато інших організацій, малих та великих. Серед них рекомендуємо відвідати на такі ресурси:

Додаткові корисні ресурси:

Збір коштів та інші ресурси, яким ми довіряємо: https://linktr.ee/RazomForUkraine

Національний банк України відкрив спеціальний рахунок для збору коштів для Збройних Сил України

Інші способи допомогти Україні з-за кордону

Дякуємо за неймовірну підтримку України, українського народу та «Разом»!

Якщо ви не знайшли відповіді на своє конкретне запитання на цій сторінці, будь ласка, напишіть на електронну адресу: info@razomforukraine.org з темою “Read FAQ”.

Очікуйте відповідь впродовж 48 годин. Наші ресурси обмежені, але ми робимо все можливе. Дякуємо за розуміння!

Перші на місці удару: посилення спроможностей медичного реагування Національної поліції України

Published: 16 Вересня, 2026

У прифронтових регіонах України саме поліцейські часто першими опиняються на місцях ракетних ударів та масованих атак, прибуваючи ще до того, як туди зможуть дістатися бригади швидкої. У ці перші, найважчі хвилини їхні дії вирішують найголовніше — чи виживе людина.

У такі моменти результат визначають не просто теорія, а доведені до автоматизму навички під керівництвом досвідчених інструкторів у поєднанні з належним обладнанням.

За підтримки Fundación Howard G. Buffett, організація «Razom for Ukraine», втілила проєкт із посилення спроможностей медичного реагування Національної поліції України у Дніпропетровській та Запорізькій областях, які постійно перебувають під прицілом російських обстрілів.

У межах проєкту поліцейські пройшли навчання за методологією Tactical Combat Casualty Care (TCCC) — від рівня Combat Lifesaver до Combat Medic/Corpsman, — а також курси з портативної ультразвукової діагностики (POCUS). Крім того, ми подбали про те, щоб правоохоронці мали не лише знання й навички, а й необхідне спорядження для роботи безпосередньо в полі.

Правоохоронці пройшли вишкіл за протоколами Tactical Combat Casualty Care (TCCC) — від рівня Combat Lifesaver до Combat Medic/Corpsman, залежно від спеціалізації учасників, — а також опанували портативну ультразвукову діагностику (POCUS). Навчання було тісно поєднане з матеріальним забезпеченням: поліцейські отримали усе необхідне спорядження для застосування цих навичок безпосередньо у полі.

Учасники відпрацьовували критично важливі для перших хвилин після поранення маніпуляції: зупинку масивних кровотеч, забезпечення прохідності дихальних шляхів, виявлення ознак шоку, стабілізацію постраждалих, проведення сортування (тріажу) та підготовку поранених до евакуації.

Максим Журба

З початку повномасштабного вторгнення специфіка нашої роботи кардинально змінилася. Патрульні одними з перших прибувають на місця влучань балістики та дронів, де секунди вирішують усе, тож вміння надавати домедичну допомогу є критично важливим.

Олег Данілов

Наша специфіка змінилася докорінно: тепер поліція — це перша лінія допомоги на місцях прильотів та під час евакуацій. Ризики зросли, а час на порятунок вимірюється хвилинами.

Курси CLS (Combat Lifesaver) дали мені впевненість, що не розгубишся в критичний момент і діятимеш чітко за алгоритмом MARCH (послідовний протокол надання першої домедичної та тактичної допомоги).

Сергій Павлів

Отримані під час навчання навички вже не раз ставали мені у пригоді під час виконання завдань на Запоріжжі.

Під час війни наша робота стала інакшою: ми першими приїжджаємо на місця обстрілів, евакуюємо цивільних і надаємо домедичну допомогу. Ці знання — це можливість виграти час і зберегти життя до прибуття лікарів.

Дарʼя Арбузова

З початком війни Національна поліція в Запорізькій області створила мобільну групу домедичної допомоги. Ми приїжджаємо на місця ударів першими, і наша головна задача — вихопити людину з рук смерті.

Я проходила курси CMC (Combat Medic / Corpsman) та “CLS Інструктор”. Для мене це безцінний досвід, адже я щодня виїжджаю на місця прильотів і бойові завдання, де рятую людей, а в решту часу — навчаю інших рятувати себе та близьких

Костянтин Завгородній

Війна змінила все. Сьогодні поліцейські не лише стежать за порядком, а й першими прибувають на місця прильотів, рятують людей та евакуйовують поранених. У багатьох випадках саме від нас залежить, чи виживе людина.

Ці курси — можливість довести навички до автоматизму й застосовувати їх на практиці.

Володимир Щербаков

Курс рівня бойового медика (CMC) дав змогу поглиблено вивчити алгоритм MARCH: від зупинки масивних кровотеч, декомпресії пневмотораксу та інфузійної терапії до контролю болю й організації евакуації. Навчання в умовах, максимально наближених до бойових, навчило ухвалювати рішення під стресом та в дефіциті часу. Сьогодні поліцейські працюють під обстрілами, беруть участь в евакуації та виконують завдання в зоні бойових дій. Ми першими прибуваємо на місце події, тому кожен з нас має бути готовим діяти як професійний рятівник.

Євген Богун

Роль поліції суттєво змінилася: окрім охорони порядку, ми виконуємо бойові завдання, евакуюємо людей із гарячих точок, чергуємо на блокпостах та фіксуємо наслідки воєнних злочинів. Часто ми опиняємося на місці ударів першими, працюючи в режимі блекаутів та за загрози повторних обстрілів.

Цей курс навчив діяти системно, а здобуті знання стали для мене фундаментальною опорою. Наразі я маю можливість передавати ці знання далі, допомагаючи іншим рятувати себе та близьких. Домедична допомога перестала бути додатковою опцією — сьогодні це базова професійна вимога для кожного поліцейського.

Окремим фокусом проєкту стала підготовка інструкторів з-поміж самих поліцейських. Це дозволить передавати життєво важливі знання далі та розбудовувати стійку внутрішню спроможність підрозділів у довгостроковій перспективі.

Реалізовано «Razom for Ukraine» за підтримки Fundación Howard G. Buffett.

Врятоване життя починається з підготовки.

Дякуємо The Howard G. Buffett Foundation за підтримку, яка дає змогу системно підсилювати тих, хто щодня рятує та захищає Україну.

Психолог «Разом з тобою» Ольга Угрин стала експерткою з етичності президентського проєкту «Тисячовесна»

Published: 15 Вересня, 2026

Як війна змінює українську сцену — і що в цьому процесі може побачити психолог? Ольга Угрин, психологиня проєкту «RAZOM з тобою», створеного Razom for Ukraine для підтримки українців під час війни, стала експерткою з етичності державного проєкту «Тисячовесна». Під час роботи над проєктом вона оцінювала, як культурні команди працюють із чутливими темами, травматичним досвідом та особистими історіями людей.

Під час третього етапу проєкту, який тривав із 12 до 16 серпня 2026 року, Ольга разом з іншими експертами оцінювала культурні проєкти, зокрема з погляду роботи з чутливими темами, травматичним досвідом, вразливими групами та особистими історіями. Її участь дала можливість побачити сучасну українську сцену не лише з глядацької зали, а й зсередини — та простежити, як вона змінюється під впливом війни.

«Тисячовесна» — державний проєкт підтримки української культури

«Тисячовесна» створена, щоб підтримати митців і креаторів, які створюють український культурний контент, розповідають українські історії та зміцнюють культурну стійкість суспільства. Ще одне завдання проєкту — створити українське інформаційне середовище для зростання і розвитку молоді. Проєкт ініціював Президент України Володимир Зеленський. За його виконання відповідають Міністерство культури України та Офіс Президента України. До другого етапу конкурсу пройшли 282 проєкти. У кожній секції були експерт з інклюзивності та психолог — консультант з етичності.

Як війна змінює український театр

На прикладі роботи над «Тисячовесною» виразно видно, як український театр зміщує фокус на людиноцентричність та інклюзивність — і фізичну, і ментальну. Сурдопереклад, тифлокоментування та фізична доступність простору перестають бути «послугою за запитом». Вони стають частиною художньої концепції та поваги до глядача.

Змінюються і теми. Найчастіше порушуються питання, що резонують із сучасною українською реальністю та історією: досвід війни, його опрацювання, реінтеграція ветеранів, втрата та сімейні історії. Поряд із цим сцена переосмислює класичні твори на сучасний лад і повертає імена видатних письменників та культурних діячів, зокрема представників Розстріляного Відродження.

«З психологічного погляду таке повернення коріння та осучаснення спадщини свідчить про деколонізацію нашої ідентичності. Ми вчимося бачити й відчувати себе не крізь нав’язані чужими наративами стереотипи, а через власну глибину, гідність та автентичну історію», — зазначає Ольга Угрин.

Водночас зникає потреба загортати складні й болючі теми у спрощену, псевдотрадиційну обгортку, яку раніше часто називали «шароварщиною». Помітно більше стало й самих театральних ініціатив. Серед них — незалежні колективи та Театр Ветеранів, які прагнуть у власний автентичний спосіб говорити з глядачем про те, що болить і хвилює просто зараз.

Поряд із ними — театри ляльок, терапевтичні казки, етнофестивалі, телевистави, постановки за українськими бестселерами, переосмислена класика та відновлення вистав, яких роками не було на українських сценах. Тобто український театр не звужується до «театру війни». Навпаки — він розширює теми, формати й аудиторії.

Травмачутливий підхід: не про цензуру, а про безпеку

Окремим напрямом цієї трансформації стає уважніше ставлення до того, як вистава може впливати на глядача. Ольга радить бути дуже обережними з повною темрявою та різкими гучними звуками. Перебуваючи в цілковитій темряві, людина втрачає зорову опору, що може спричинити втрату контролю, підвищення тривоги, страх або панічну атаку. Різкі звуки, у свою чергу, можуть стати прямим фізіологічним тригером для виснаженої нервової системи. Тому психологічна експертиза допомагає помічати такі ризики й працювати з чутливими темами без ретравматизації. За словами Ольги, автори реагували на такі рекомендації з розумінням і прийняттям. Вона додала:

«Межа між мистецтвом і реальністю у українського глядача дуже тонка, а нервова система й так виснажена. Завдання психолога тут не заборонити гостру тему чи згладити кути, а підказати, як розставити “запобіжники”. Нам важливо уникнути ретравматизації залу».

Україна може вивчати досвід країн, які пережили війни, масштабні історичні трансформації або шукали шляхи збереження ментального здоров’я через культуру та національну пам’ять. Проте цей досвід не можна просто перенести в український контекст — потрібно створювати власний.

«RAZOM з тобою» — простір психологічної підтримки

Ольга Угрин — психолог «RAZOM з тобою», проєкту Razom for Ukraine, що надає психологічну підтримку українцям, чиє життя змінилося через війну. Проєкт поєднує психологічну допомогу для дорослих, групи підтримки, освітні вебінари та психоедукаційні тренінги для фахівців.

«Досвід психологічної підтримки, який команда «RAZOM з тобою» напрацювала під час війни, виявляється цінним не лише в прямій роботі з людьми — він потрібен там, де формуються культурні смисли для мільйонів українців. Участь Ольги в «Тисячовесні» — один із прикладів цього. Це нагадування, що ментальне здоров’я нації формується не лише в кабінеті психолога, а й на сцені, у виставах, у тому, як ми розповідаємо власні історії», — зазначила Ірина Гудима, керівниця проєкту «RAZOM з тобою» благодійного фонду Razom for Ukraine.

Команда працює онлайн по всій Україні та офлайн у Дніпрі, Бучі, Хмельницькому, Львові та Івано-Франківську. Місія проєкту — розвивати систему підтримки ментального здоров’я українців під час війни та після її завершення.

У Києві відбувся воркшоп «Доктрина бойового медика» за ініціативи Третього корпусу та фонду Razom

Published: 15 Вересня, 2026

КИЇВ, в серпні 2026 року — Третього армійський корпус спільно з благодійним фондом Razom організували у столиці робочий воркшоп «Доктрина бойового медика». Захід став першим практичним кроком у тривалому процесі розробки єдиних стандартів для медичного персоналу першої лінії. Подія стала другим спільним проєктом корпусу та фонду після раніше проведеного «Tourniquet Forum».

До роботи долучилися медики першої лінії Третього армійського корпусу, медики інших корпусів, а також фахівці Департаменту охорони здоров’я (ДОЗ) та Командування медичних сил (КМС).

Організатори зазначають, що розробка доктрини — це складний і тривалий процес, який потребує опрацювання великого масиву практичного досвіду.
«Сьогодні обов’язки бойового медика давно вийшли за межі допомоги під вогнем — на ньому документація, телемедицина, навчання бійців та адміністративна робота. Саме тому ми бачимо потребу впровадити посаду молодшого медика відділення. Це фахівець першої лінії з вищим рівнем навичок, ніж у CLS, але без перенасиченої програми підготовки. Його завдання — бути поруч із людьми та надавати допомогу безпосередньо на місці, тут і зараз, — зазначають представники Групи тактичної медицини 3-го армійського корпусу з позивними “Лимонад” та “Їжак”. — Ми вже визначили перелік необхідних навичок і у вересні запускаємо пілотний курс спільно з Військовою школою імені Євгена Коновальця. Це бачення вже починає змінювати підходи до навчання як у нашому корпусі, так і в партнерських організаціях».

Такі проєкти для фонду Razom є частиною системної стратегії, спрямованої на збереження життів.

«Наш попередній спільний проєкт — “Tourniquet Forum” — довів, що український досвід здатен не просто вирішувати локальні проблеми, а й впливати на світові підходи, — зазначає Тарас Гаталяк, програмний директор фонду Razom. — Форум став надзвичайно успішним майданчиком: він дав поштовх до перегляду та зміни системи підготовки з тактичної медицини не лише в Україні, а й задав нові тренди для міжнародних організацій та інструкторів по всьому світу. “Доктрина бойового медика” — це наступний масштабний крок. Ми бачимо, як унікальна практика 3-го армійського корпусу може стати основою для стандартизації всієї системи, і фонд Razom радий підтримувати цей процес, бо його головна ціль — збереження життя людей».

За підсумками воркшопу розпочато систематизацію зібраних пропозицій. План-мінімум передбачає випрацювання уніфікованого стандарту для підрозділів Третього армійського корпусу та внесення відповідних змін до програм підготовки медиків. План-максимум — передача перевірених практик до Генерального штабу ЗСУ для усунення нормативної невизначеності на загальнодержавному рівні. Що забезпечить якісне використання медичного персоналу та збереження його життя.

Як українська команда екстреної медичної допомоги стала абсолютним переможцем чемпіонату в Норвегії

Published: 15 Вересня, 2026

Українська команда екстреної медичної допомоги (ЕМД) здобула найвищий результат на десятому Національному чемпіонаті Норвегії серед бригад ЕМД — EMSNOR26.

Змагання відбулися 30–31 серпня 2026 року в Єссгаймі. Цьогоріч організатори вперше запросили міжнародні команди з України та Данії. Загалом участь у чемпіонаті взяли 13 команд із трьох країн.

Україну представляли лідерка команди Олена Воловик, а також Роман Гук і Вадим Кошлак.

Протягом чемпіонату учасники пройшли 13 складних сценаріїв, максимально наближених до реальних викликів. Українська команда отримала титул Best International Team і набрала 1107 балів — найбільше серед усіх учасників. Найкраща норвезька команда Helse Stavanger HF завершила змагання з результатом 1065 балів.

До чемпіонату українських медиків готувала Галина Цимбалюк. У Норвегії вона також уперше працювала у складі міжнародної суддівської колегії. Галина є випускницею Mini MBA — лідерської програми з розвитку управлінських компетенцій для керівників медичних підрозділів СОУ. Програму Razom реалізує у партнерстві з Києво-Могилянською бізнес-школою, Департаментом охорони здоров’я Міністерства оборони України та Командуванням Медичних сил.

Після повернення з Норвегії ми поспілкувались з Галиною про підготовку команди, професійні висновки та роль управлінських знань у цій перемозі.

Галино, Ви готували українську команду, а під час чемпіонату вперше працювали у складі міжнародної суддівської колегії. Що, на Вашу думку, стало ключем до перемоги української команди та першого місця в загальному заліку?

На мою думку, ключем стала саме командна взаємодія. Цікаво, що до початку підготовки учасники команди ніколи раніше не працювали разом як виїзна команда в реальних умовах, адже вони з різних міст. Тому моїм головним завданням як тренерки було зробити так, щоб чотири сильні фахівці почали працювати як одна система.

Теорію ми практично не повторювали. Я знаю рівень кожного з них: усі мають хорошу попередню підготовку і пройшли сертифіковані курси з екстреної медичної допомоги. Тому основний акцент під час тренувань ми зробили на командній взаємодії, розподілі ролей, комунікації та прийнятті рішень під тиском.

Ми свідомо будували команду навколо сильних сторін кожного. Олена дуже виважена, добре аналізує ситуацію і бачить її цілісно — тому саме вона стала лідеркою. Роман надзвичайно швидко орієнтується в сучасному обладнанні, і це виявилося особливо важливим у Норвегії, де доводилося працювати з незнайомими моделями моніторів, віртуальними симуляторами та іншими технологіями. Вадим — людина, якій можна дати завдання і бути впевненою, що воно буде чітко виконане. А Наргіз не просто допомагала долати мовний бар’єр — вона дуже сильна в комунікації й стала важливою частиною командної взаємодії.

При цьому ролі не були жорстко закріплені. Залежно від завдання вони могли змінюватися. Ми не намагалися зробити всіх однаково сильними в усьому, а шукали, у чому кожен найсильніший і як поєднати ці компетентності так, щоб вони підсилювали одна одну.

Для мене це було принципово, тому що я маю значний попередній досвід національних чемпіонатів і неодноразово бачила команди, де були зібрані дуже сильні фахівці, але разом вони не показували очікуваного результату. І навпаки — яскраво проявляли себе команди, де, можливо, не було очевидних індивідуальних «зірок», але були чіткі ролі, взаємна довіра, хороша комунікація і розуміння, хто в конкретний момент має взяти на себе відповідальність.

Після чемпіонату команда жартувала, що я жорстка тренерка і що на тренуваннях їм було важче, ніж на самому чемпіонаті. Я переконую себе, що це був комплімент (сміється).

Але головне — наш підхід до підготовки спрацював. Для мене це ще раз підтвердило: сильна команда — це не просто команда, де зібрали найсильніших. Це команда, де сильні сторони кожного правильно поєднані й працюють на спільний результат.

Які практики, підходи чи технологічні рішення, побачені в Норвегії, на Вашу думку, варто адаптувати в українській системі екстреної медичної допомоги?

Мене найбільше вразили навіть не окремі технології, а системність організації екстреної медичної допомоги. Це високий рівень оснащення автомобілів, стандартизація робочого середовища, продумана ергономіка та дуже висока культура безпеки.

Окремо я б виділила ставлення до працівника ЕМД як до ключового ресурсу системи. Умови на станціях організовані так, щоб після складного виклику людина мала можливість фізично й психологічно відновитися. Для системи, де люди працюють із високим рівнем стресу, це не просто питання комфорту — це питання професійної стійкості, безпеки працівника і, зрештою, якості допомоги пацієнту.

Ще один напрям, який нам однозначно варто підсилити, — високореалістичне симуляційне навчання. На чемпіонаті рівень занурення був надзвичайним: професійний грим, актори, спеціально підготовлені локації — робота на закритому спеціальному об’єкті та будівельному майданчику, зокрема на висотному крані, — звукові й візуальні спецефекти, які створювали складне і максимально реалістичне зовнішнє середовище. У певний момент учасник перестає сприймати це просто як навчальний сценарій і реагує на ситуацію майже як на реальний виклик.

Саме така симуляція дозволяє оцінити вже не лише знання алгоритму. Вона показує, як команда приймає рішення під когнітивним та емоційним навантаженням, чи зберігає ситуаційну обізнаність, комунікацію та здатність правильно визначати пріоритети. Впевнена, це дуже важливий елемент для ефективної підготовки фахівців ЕМД в Україні.

Що ця перемога означає для української ЕМД та як вона демонструє рівень наших фахівців міжнародній професійній спільноті?

Для мене ця перемога — насамперед незалежне підтвердження того, що рівень професійної підготовки української екстренки рухається у правильному напрямку. Наша команда працювала в іншому професійному середовищі, з незнайомим обладнанням, в умовах іншомовної комунікації та незалежного суддівського оцінювання — і показала найвищий сумарний результат чемпіонату.

Окремо для мене був дуже цікавим досвід роботи в міжнародній суддівській колегії. Останні три роки я є головною суддею Національного чемпіонату бригад ЕМД в Україні, тому добре знаю весь процес зсередини — від розроблення сценаріїв і критеріїв оцінювання до формування та підготовки суддівської колегії. Саме тому мені було особливо цікаво побачити, як цей процес організований у Норвегії.

Їхній підхід дещо відрізняється від нашого. Судді не беруть участі у створенні сценаріїв — на локаціях вони фактично виконують роль незалежних оцінювачів. Підготовкою та проведенням самого сценарію займається інша команда. Дуже багато уваги приділяється і підготовці симульованих пацієнтів. Якщо за сценарієм пацієнтка вагітна, її грає вагітна жінка; якщо моделюється травматична ампутація, залучають людину з реальною ампутацією. Разом із професійним гримом, акторами та підготовленим середовищем це створює надзвичайно високий рівень реалістичності.

Водночас мені було приємно побачити і зворотний бік цього професійного обміну. Український досвід теж виявився цікавим для норвезьких колег. Під час роботи на локаціях ми багато обговорювали сценарії, критерії оцінювання та дії команд. Колеги цікавилися, як подібні ситуації ми реалізовуємо та оцінюємо під час навчань і чемпіонатів в Україні, і дослухалися до нашого бачення. Я навіть жартувала, що в Україні ми судимо трохи жорсткіше.

Тому один із моїх головних висновків після цієї поїздки дуже простий: нам уже є чим обмінюватися. Є речі в організації навчання, які я із задоволенням адаптувала б із норвезького досвіду. І водночас ми побачили, що українські підходи та наш практичний досвід також викликають професійний інтерес.

Тож будемо дуже раді, якщо цей обмін матиме продовження і норвезькі колеги долучаться до нашого наступного Національного чемпіонату бригад ЕМД в Україні — і як команда-учасниця, і як представники міжнародного складу суддівської колегії.

Чи допомогли Вам знання й управлінські інструменти, отримані під час Mini MBA — лідерської програми з розвитку управлінських компетенцій для керівників медичних підрозділів СОУ, — у підготовці команди та організації роботи? Якщо так, то які саме?

Так. І особливо добре я це побачила вже після чемпіонату, коли почала аналізувати, чому саме наш підхід до підготовки спрацював.

Переді мною були сильні професіонали з різними компетентностями, які раніше не працювали разом. Моє завдання полягало не в тому, щоб зробити їх однаковими, а в тому, щоб побачити сильні сторони кожного, правильно розподілити ролі, сформувати довіру та об’єднати людей навколо спільної мети.

І тут справді стали корисними управлінські підходи, з якими ми працювали під час Mini MBA: ситуаційне лідерство, командоутворення, делегування, розподіл ролей і відповідальності, визначення пріоритетів та командна комунікація.

Для мене особливо важливим стало розуміння, що лідерство не означає, що одна людина повинна бути найкращою в усьому і контролювати кожну дію. Залежно від ситуації потрібно дати можливість проявитися тому члену команди, чия компетентність саме в цей момент є найсильнішою. Саме тому під час різних завдань частина ролей у нас могла змінюватися.

Мабуть, головний управлінський висновок, який для мене об’єднав Mini MBA і досвід цього чемпіонату, такий: роль керівника — не в тому, щоб самому бути найсильнішим у кожному компоненті, а в тому, щоб побачити сильні сторони людей, правильно їх поєднати і створити умови, за яких команда разом працює сильніше, ніж кожен окремо.

Саме тому під час підготовки я значно більше працювала не над тим, що команда знає, а над тим, як вона діє разом. І результат чемпіонату показав, що цей підхід спрацював.

Перемогу української команди забезпечили професійність учасників, клінічний досвід, інтенсивна підготовка та здатність швидко адаптуватися. Водночас ця історія показує, яку роль у медицині відіграють управлінські компетенції.

Mini MBA створена для того, щоб керівники медичних підрозділів могли не лише вдосконалювати власні знання, а й сильніше працювати зі своїми командами: розподіляти відповідальність, будувати довіру, ухвалювати рішення під тиском та впроваджувати зміни у своїх підрозділах.

Для Razom такі історії є можливістю побачити довгостроковий результат підтримки програми. Інвестиція в навчання одного медичного лідера не завершується після випуску. Отримані знання переходять у щоденну роботу, впливають на цілі команди та допомагають посилювати систему медичної допомоги в Україні в цілому.

Досвід Галини Цимбалюк і перемога української команди на EMSNOR26 стали конкретним прикладом такого впливу: управлінські інструменти, отримані під час навчання, були застосовані на практиці та допомогли об’єднати різних фахівців навколо спільного результату.

Екватор проєкту Razom та Esper Bionics: 48 сучасних протезів уже встановлено

Published: 3 Вересня, 2026

Вікторії 13 років, вона народилася з особливістю розвитку кінцівки. Дівчина любить складне бісероплетіння, пече торти на замовлення, а тепер вчиться самостійно робити собі зачіски — за допомогою руки, яку отримала кілька місяців тому.

Вікторія — одна з 48 людей, які отримали протез у межах спільної ініціативи Razom for Ukraine, Esper Bionics та українських клінічних партнерів, перевищивши нашу початкову ціль у 33 людини на перші шість місяців. Програма досягла свого екватора, а її темпи вже випереджають заплановані.

За цими 48 людьми — дуже різні історії. Семеро з них — діти, які будують своє майбутнє з новими можливостями та мають попереду багато років життя. 41 — дорослі, які повертаються до роботи, сім’ї та звичного життя, перерваного через втрату кінцівки. 27 — ветерани війни; 21 — цивільні, які отримали травми внаслідок війни. Двоє живуть із подвійною ампутацією — одними з найскладніших випадків, із якими працює програма. За кожною з цих цифр стоїть історія, як у Вікторії.

«Я хочу щиро подякувати людям та організаціям, яким не байдуже і які підтримують такі проєкти. Завдяки вашій довірі та підтримці наші діти стають упевненішими й самостійнішими та отримують реальний шанс на активне життя», — говорить мама Вікторії.

«Наша робота завжди полягала в тому, щоб дати людям більше, ніж просто протез, — говорить Лідія Саник, керівниця Esper Bionics в Україні. — Ми віримо, що технології можуть допомогти людям відновити здатність робити те, що для них важливо. Кожна людина, яка отримує протез, показує нам, що ця ідея працює в реальному житті».

«Кожна людина, яка отримує протез, — доказ того, що ця система працює: крок за кроком ми будуємо сильніше й доступніше майбутнє для України, допомагаючи кожній окремій людині, — говорить Ірина Гудима, менеджерка проєкту в Razom for Ukraine. — Ми створюємо систему допомоги, яка продовжить підтримувати українців ще довго після завершення війни та допоможе зробити протезування стандартною частиною відновлення».

До кінця року 65 людей отримають свої протези — і кожен із них зможе повернутися до самостійного життя.

Esper Bionics — українська компанія, яка розробляє сучасні біонічні протези, покликані відновлювати функціональність, самостійність і якість життя людей із втратою кінцівок.

Проєкт Infection Prevention уперше представили у США після запуску в Україні — з новими результатами дослідження

Published: 3 Вересня, 2026

Проєкт Infection Prevention, який реалізують Центр громадського здоров’я МОЗ України та Інститут молекулярної біології і генетики НАН України за підтримки Razom for Ukraine, уперше представили у Сполучених Штатах після його запуску в Україні. Презентація відбулася під час Military Health System Research Symposium (MHSRS) 2026 — однієї з ключових конференцій у сфері військової медицини.

MHSRS об’єднує тисячі військових медиків, науковців, лікарів-клініцистів та представників систем охорони здоров’я з різних країн.

Проєкт на конференції представила Хейлі Юрен (Hailie Uren), керівниця проєкту та головна дослідниця від Центру громадського здоров’я. Вона вперше презентувала міжнародній аудиторії нові проміжні результати дослідження.

До дослідження долучилися 293 учасники. Отримані результати поки що є попередніми й не дають підстав для остаточних статистичних висновків. Водночас дослідницька команда вже починає виявляти резистентні бактерії на ранніх етапах медичної евакуації поранених.

«Для мене було особливо важливо представити цей проєкт на Military Health System Research Symposium перед аудиторією близько 5 000 людей. Разом із моєю командою, українськими військовими та цивільними лікарями й міжнародними партнерами ми працюємо над новим підходом до допомоги пораненим унаслідок війни. Наша мета — не лише рятувати життя та зберігати кінцівки поранених в Україні вже сьогодні. Ми також прагнемо розробити рішення, які в майбутньому можуть змінити підходи до медицини на полі бою».

— Хейлі Юрен, керівниця проєкту та головна дослідниця

Проєкт досліджує, як бактерії та інші мікроорганізми, стійкі до дії багатьох антибіотиків, поширюються серед поранених унаслідок бойових дій під час їхньої медичної евакуації — від перших етапів надання допомоги до госпіталізації.

Дослідження об’єднує кілька напрямів роботи: громадське здоров’я, епідеміологічний нагляд, мікробіологію, інфекційний контроль та вдосконалення роботи системи охорони здоров’я.

Поранений проходить кілька етапів медичної евакуації — від місця збору поранених і догоспітальної допомоги до польової хірургії та лікування в лікарні. На кожному з цих етапів існує ризик інфікування або поширення бактерій, стійких до антибіотиків. Чим довшим є шлях евакуації, тим більше таких можливостей.

Тому дослідники аналізують увесь процес медичної евакуації, щоб визначити, на якому етапі виникає найбільший ризик і де можна втрутитися якомога раніше.

На основі отриманих даних команда розробляє стандартизовані підходи до ранньої деконтамінації на догоспітальному етапі. Їхня мета — зменшити ризик тяжких інфекцій, потребу в застосуванні антибіотиків широкого спектра та подальше поширення антибіотикорезистентних бактерій.

Презентація викликала значний інтерес серед учасників конференції. Кілька фахівців після виступу звернулися до команди, щоб більше дізнатися про дослідження, обговорити можливості співпраці та долучитися до подальшої роботи.

«Ваша презентація була однією з найбільш вражаючих і важливих презентацій, які я почув за чотири дні конференції. Продовжуйте чудову роботу, яку ви та ваші колеги робите!»

— учасник конференції

(З міркувань безпеки ми не можемо публічно розголошувати імена всіх учасників.)

Український досвід важливий далеко за межами України

Досвід України у цій сфері має значення далеко за межами нашої країни. Антимікробна резистентність є спільним викликом для систем охорони здоров’я в усьому світі, і найефективніше протидіяти їй якомога раніше — ще до того, як стійкі до антибіотиків бактерії починають поширюватися.

Україна є одним із небагатьох місць, де сьогодні можна дослідити весь маршрут медичної евакуації пораненого — від моменту отримання поранення до госпіталізації. Саме це дає змогу визначити, де саме виникають ризики та на яких етапах можна найефективніше запобігати поширенню резистентних бактерій.

Розроблені в межах проєкту стандартизовані підходи до ранньої деконтамінації можуть бути корисними не лише для української військової медицини. У перспективі вони можуть застосовуватися і в цивільній медицині та інших системах охорони здоров’я, які стикаються з проблемою антибіотикорезистентності.

Саме тому Razom for Ukraine підтримує проєкти, які допомагають не лише долати наслідки війни, а й запобігати їм.

«Цей проєкт працює саме тому, що його очолюють українські інституції, а не тому, що він існує як додатковий рівень над ними. Центр громадського здоров’я та Інститут молекулярної біології і генетики виконують основну наукову роботу. Завдання Razom — підтримувати цю роботу та допомагати представляти її результати аудиторіям, які можуть ними скористатися, зокрема учасникам MHSRS».

— Ден Солчаник, директор напряму Health, Razom for Ukraine

Проєкт Infection Prevention дає можливість безпосередньо досліджувати ризики, пов’язані з поширенням антибіотикорезистентних мікроорганізмів, в умовах війни, а також розробляти й випробовувати нові підходи до їхнього запобігання.

Отримані результати можуть бути корисними для військової медицини не лише в Україні, а й під час майбутніх масштабних збройних конфліктів та війн.

Інвестиції в майбутнє: як Razom підтримує українських освітян

Published: 1 Вересня, 2026

Підтримувати українських учителів — означає інвестувати в молодь, яка визначатиме майбутнє України.

Навіть в умовах повномасштабної війни українські освітяни продовжують навчати, розвиватися й адаптувати освітній процес до нових реалій. Вони допомагають формувати покоління людей, здатних критично мислити, брати на себе відповідальність і знаходити рішення для найскладніших викликів. Саме вчителі сьогодні закладають фундамент прогресивної, демократичної та стійкої держави.

Razom підтримує українських освітян через локальні й міжнародні ініціативи, що відкривають доступ до сучасних методик, технологій, професійних спільнот і практичного досвіду. Розповідаємо про три проєкти, які допомагають учителям посилювати школи та громади.

Фестиваль «Вчителі майбутнього»: простір для нових ідей

Уже другий рік поспіль Razom підтримує одну з найбільших освітніх подій Європи — фестиваль «Вчителі майбутнього», організований ГО «Освітня Ініціатива Вільних та Небайдужих».

Шостий щорічний фестиваль «Вчителі майбутнього 2026» відбувся влітку у Львові та об’єднав понад 2 000 освітян з усієї України, а також міжнародних експертів і лідерів громадянського суспільства. Упродовж двох днів учасники долучалися до інтенсивного професійного обміну, нетворкінгу та понад 200 майстерень.

Цього року Razom підтримав «Ангар освітніх інновацій» — спеціальний простір, у якому понад 20 провідних українських STEM-компаній та EdTech-платформ представили свої розробки для сучасного навчання.

Серед учасників були видавництва «Ранок» і «Літера ЛТД», компанії EdPro та ELIZ LABS, що створюють інтерактивні панелі, лабораторне обладнання й навчальне програмне забезпечення, а також EdTech-платформа AR Book і державний освітній застосунок «Мрія».

Для вчителів це була можливість не лише побачити нові технології, а й обговорити з розробниками, як використовувати їх у щоденній роботі та зробити навчання доступнішим, практичнішим і цікавішим для дітей.

STEM без кордонів: від Шотландії до прифронтових громад

Якісна STEM-освіта готує майбутніх інженерів, науковців та інноваторів — людей, які відбудовуватимуть українську енергетику, медицину, оборонний сектор та економіку.

Навесні Razom підтримав участь п’ятьох українських учителів із прифронтових регіонів у програмі професійного розвитку «STEM без кордонів». Вона відбулася у Шотландії на базі The King’s Foundation у партнерстві з «Освіторією».

Протягом трьох днів учасники опановували проєктне навчання та сучасні наукові методики. Вони також досліджували, як знання про природу пов’язані зі сталими енергетичними рішеннями та кар’єрними можливостями у сфері STEM.

Важливо, що вплив програми не обмежується п’ятьма учасниками. Повернувшись до своїх громад, учителі передають здобуті знання колегам і застосовують нові підходи в роботі з учнями. Так сучасні освітні практики стають доступними для тисяч українських дітей, зокрема в регіонах, які щодня відчувають наслідки війни.

Civic Boost: молодь і громади в дії

Ще один напрям підтримки — розвиток шкільної автономії та залучення молоді до життя громад. У межах Civic Boost делегація освітян із прифронтової Харківщини відвідала Львів для триденного стажування, присвяченого цим темам.

Львів обрали не випадково. Місцеві ліцеї мають значний рівень самостійності: вони розпоряджаються бюджетами та створюють власні освітні хаби. Учасники стажування ознайомилися з цим досвідом і отримали практичні інструменти для розвитку учнівського врядування та запуску освітніх і культурних ініціатив у своїх громадах.

Такі обміни допомагають перетворювати школу на простір, де молоді люди не лише здобувають знання, а й навчаються впливати на рішення, працювати разом і брати відповідальність за майбутнє своєї громади.

Підтримка, що має довгостроковий вплив

За кожною освітньою програмою стоїть значно більше, ніж окремий тренінг, подорож чи подія. Учителі повертаються до своїх шкіл із новими знаннями, діляться ними з колегами та створюють можливості для сотень і тисяч дітей.

Попри війну, українські освітяни продовжують працювати, впроваджувати інновації та надихати своїх учнів. Razom залишається поруч із ними, адже підтримка вчителів сьогодні — це внесок у покоління, яке будуватиме вільну, демократичну та стійку Україну завтра.

Незалежність — це готовність: свобода, над якою потрібно працювати щодня

Published: 27 Серпня, 2026

Війна змінюється швидше за правила, за якими до неї готувалися. Саме тому незалежність неможливо сприймати як щось завершене й гарантоване. Вона не зводиться лише до святкових дат чи декларацій. В умовах повномасштабного вторгнення незалежність щодня залежить від конкретних рішень: наскільки добре підготовлена людина, чи здатна система адаптуватися та чи готові ми діяти до того, як криза стане катастрофою.

Для головного медичного інструктора 12-ї бригади спеціального призначення “Азов” Національної гвардії України з позивним «Джедай» готовність — це не абстракція. Це щоденна робота: навчати, повторювати, адаптувати підходи й відмовлятися від рішень, які ще вчора здавалися правильними.

Цього серпня Razom говорить про незалежність як про work in action — роботу, яка ніколи не завершується.

Війна змінюється. Підходи мають змінюватися разом із нею

Система медичної підготовки, за словами «Джедая», будується максимально гнучко.

«Гнучкість. Це найважливіший термін і найважливіший принцип, який зараз актуальний і який ми доносимо колегам і тут і закордоном», — говорить інструктор.

Причина проста: сучасна війна змінюється настільки швидко, що навіть досвід кількамісячної давнини не завжди можна переносити в нову реальність без переосмислення. «Джедай» згадує розмови із закордонними колегами на початку 2025 року: тоді одним із головних висновків був захист військової техніки засобами радіоелектронної боротьби. Але вже наприкінці того ж року розвиток оптоволоконних технологій суттєво змінив ситуацію на полі бою.

«Оптоволокно за рік просто змінило ситуацію під 90 градусів. І це все за один рік. Тому гнучкість, гнучкість і ще раз гнучкість».

У центрі підготовки — людина

Другий принцип, який називає «Джедай», — людиноцентричність.

Сучасний захисник змушений знати й уміти надзвичайно багато, водночас складна логістика змушує його діяти максимально самостійно. Завдання підготовки — не перевантажити людину теорією, а дати тільки те, що справді потрібне для збереження життя та ефективної дії.

«Ми намагаємося доносити тільки вижимку найбільш прикладних essentials. Вся підготовка має складатися чисто з essentials, інші другорядні речі будуть потім», — пояснює «Джедай».

У межах співпраці з Національною гвардією України Razom підтримує цю роботу, надаючи навчальне майно та засоби тактичної медицини. Для нас така підтримка — це інвестиція в людей і знання. Можливість регулярно відпрацьовувати навички на якісному обладнанні перетворює теоретичні знання на практичну спроможність діяти тоді, коли це має найбільше значення.

Навичку неможливо отримати один раз і назавжди

Практичні знання потребують постійного відновлення та повторення.

«У світі не існує жодної навички, жодних знань, які один раз десь почули — і ви це все запам’ятали. Починаючи від банальних речей: якщо ви вилкою не будете користуватися рік, то вколете себе в губу. Це треба підтримувати і нагадувати собі», — підкреслює «Джедай».

У військовій медицині ціна недостатньої підготовки є незворотною. Цифри й статистика виживання говорять самі за себе краще за будь-які історії.

Цей підхід стосується не лише медицини, а й інституцій чи суспільства загалом: спроможність не створюється одним тренінгом чи одноразовою допомогою. Її потрібно постійно підтримувати через практику та доступ до ресурсів.

Саме тому Razom постійно проводить практичні тренінги з тактичної медицини (зокрема за програмами CLS та CMC). Цього року у співпраці з Howard G. Buffett Foundation ми розширили цю роботу, провівши навчання для поліцейських Дніпропетровської та Запорізької областей, які щодня працюють у складних безпекових умовах.

Економіка готовності: «Погана підготовка — це феєрично дорого»

Війна завжди відбувається в умовах нестачі ресурсів — часу, обладнання чи людей. Тому питання полягає не лише в тому, скільки коштує якісне навчання, а й у зіставленні цієї ціни з наслідками неготовності.

«Джедай» пояснює це через економічну логіку: вартість порятунку, тривалого лікування та реабілітації важкопораненого в рази перевищує ресурси, необхідні для його якісного навчання та екіпірування.

«Підготовка захисника — це дорого. Хороша підготовка — це дуже дорого. А погана підготовка — це феєрично дорого», — зазначає інструктор.

Ця фраза точно описує підхід до будь-яких систем — від військової медицини до цивільного захисту, охорони здоров’я чи інституційної стійкості. Вкладення ресурсів у підготовку сьогодні дає змогу уникнути набагато більших втрат і витрат завтра.

Найкраща відповідь на кризу — превенція

Ще один наскрізний принцип розмови — превенція. Для «Джедая» найкращий спосіб зменшити наслідки будь-якої критичної ситуації — працювати ще до того, як вона виникла.

У сучасному світі межа початку конфліктів часто є неочевидною, і саме це становить найбільшу загрозу.

«Це дуже небезпечний момент, коли ви можете не зрозуміти, чи війна вже почалась, чи ні. І тут виявиться, що ви до цього просто елементарно не готові. Тому дуже важливо починати готувати свою систему, своїх спеціалістів і своє населення до потенційних конфліктів», — зазначає «Джедай».

Щоб пояснити важливість превенції, інструктор наводить побутову аналогію з автомобільним колесом: під час довгої поїздки завжди є ризик пробити колесо. Можна просто сподіватися, що цього не станеться, і в разі аварії опинитися в хаосі й стресі. А можна витратити одну годину заздалегідь: подивитися інструкцію, перевірити наявність запаски та домкрата.

Якщо ситуація трапиться — ви спокійно вирішуєте її за п’ять хвилин. Превенція та підготовка не викликають паніки — вони усувають хаос і дають спроможність діяти.

Не мілітаризм. Готовність

Наприкінці розмови «Джедай» проводить важливу межу між двома поняттями:

«Культура мілітаризму і культура готовності — це принципово різні речі».

Мілітаризм означає будувати все життя виключно навколо війни. Натомість культура готовності — це усвідомлення того, що поруч із нормальним життям, культурою, мистецтвом і розвитком у світі існують загрози. Вміти їх розпізнати й мати базовий алгоритм дій — це і є готовність.

Ця різниця є принциповою. Мета готовності — не зробити війну нормою, а зберегти можливість нормального, безпечного та демократичного життя навіть у світі, де існують ті, хто намагається його зруйнувати.

Independence Is a Work in Action

Українська незалежність живе в людях, які навчають інших. У захисниках і цивільних фахівцях, які знову й знову відпрацьовують необхідні навички. У командах та організаціях, які адаптують свої підходи до нових викликів.

Це постійний цикл: вчитися – адаптуватися – готуватися – діяти – вчитися.

Для Razom підтримка цих спроможностей є частиною ширшої місії: допомагати Україні стати безпечною, демократичною та в майбутньому процвітаючою країною.

Фінальні слова «Джедая» точно підсумовують цей підхід:

«Готовність. Готовність, готовність, ще раз готовність».

Незалежність — це не те, що одного разу здобули й відклали в історію. Це процес і свобода, яку потрібно щодня підтверджувати дією.

Вперше в Україні для військових медиків провели сертифікований курс з надання допомоги при тяжкій травмі ATLS

Published: 26 Серпня, 2026

У серпні в Києві військових медиків вперше пройшли офіційний сертифікований курс Advanced Trauma Life Support (ATLS) — міжнародну програму з надання допомоги пацієнтам із тяжкими травмами на ранньому госпітальному етапі. Учасниками стали лікарі, які щодня працюють із тяжкою бойовою травмою на різних етапах медичної евакуації — від стабілізаційних пунктів і передових хірургічних груп до військових госпіталів.

Навчання організувала Global Medical Knowledge Alliance (GMKA) у співпраці з Американською колегією хірургів та за фінансової підтримки Razom for Ukraine. Симуляційні тренінги проводили сертифіковані інструктори ATLS з Європи та США.

За даними Моніторингової місії ООН з прав людини, за чотири роки повномасштабної війни в Україні поранено понад 41 тисячу цивільних. Реальна кількість може бути значно більшою, оскільки частину випадків неможливо підтвердити через відсутність доступу до окремих територій. Дані про поранених військових не розголошуються. В таких умовах потреба у фахівцях, підготовлених до роботи з тяжкими і множинними травмами, залишається критично високою.

ATLS навчає структурованого підходу до оцінки та раннього ведення пацієнта з тяжкою травмою. Він не замінює підходи, розроблені спеціально для бойового середовища, але дає медичним командам спільну основу для дій — від виявлення найбільших загроз життю до повторної оцінки стану та передачі пацієнта на наступний етап допомоги.

«Передусім ATLS дає структуру. Це основа, своєрідний наріжний камінь системи допомоги при травмі. Якщо всі мають однакове базове розуміння алгоритму xABCDE, первинного і вторинного огляду, а також постійної повторної оцінки отриманих даних, тоді у вас з’являється основа для системної роботи. Це також дає вам спільну мову для професійної комунікації», — пояснює курс-директор ATLS.

Довгострокова мета програми — використовувати ATLS не лише для потреб воєнного часу, а й для розвитку системи допомоги при травмі в Україні загалом.

«Важливо, щоб спільний підхід розуміли і застосовували не лише окремі лікарі, а цілі медичні команди. Саме тому впровадження ATLS в Україні не може обмежуватися кількома курсами для вузького кола фахівців. Наше завдання — сформувати українську спільноту провайдерів та інструкторів ATLS і створити систему, у якій сертифіковане навчання можна проводити регулярно, під національним управлінням», — говорить Катерина Потапова, співвиконавча директорка GMKA та програмна директорка з упровадження ATLS в Україні.

У серпні 2026 року проведення курсу для військових медиків підтримала Razom for Ukraine, яка працює над посиленням спроможностей української системи охорони здоров’я, зокрема у сфері травма-допомоги та медичної освіти.

«Робота Razom — це не лише відповідь на виклики, які принесла війна. Ми також працюємо над тим, аби українська система охорони здоров’я ставала сильнішою. Програма ATLS — один із найкращих прикладів цієї роботи. Лікарі з різних куточків України, зокрема з прифронтових регіонів, отримують надзвичайно важливі навички з надання допомоги при травмах, які вони потім застосовують у своїх лікарнях і передають своїм колегам. Для нас це внесок у майбутнє України», — Ден Солчаник, директор Razom Health, Razom for Ukraine.

Значення ATLS не обмежується воєнним часом, тому важливою є підготовка українських інструкторів, які в майбутньому зможуть долучатися до викладання програми, а також створення сталої моделі проведення курсів ATLS в Україні.

Підготовлені лікарі, українські інструктори та чіткі алгоритми залишаться частиною системи охорони здоров’я і після завершення війни. Ці знання потрібні для порятунку людей, які постраждали внаслідок ДТП, виробничих аварій, катастроф, падінь та інших травматичних подій. Саме тому розвиток ATLS в Україні є водночас відповіддю на нагальні потреби воєнного часу та внеском у довгостроковий розвиток системи допомоги пацієнтам із травмами.

Про програму

Навчання «ATLS: розширена допомога при травмі» впроваджується в Україні в межах масштабної ініціативи Global Medical Knowledge Alliance (GMKA) у тісній співпраці з American College of Surgeons, Mass General Brigham, Harvard Humanitarian Initiative та Harvard Medical School. Курс у серпні 2026 року реалізовано за підтримки Razom for Ukraine.

Довідка

Global Medical Knowledge Alliance (GMKA) — громадська організація, що працює над покращенням якості медичної допомоги в Україні, а також підтримує професійний розвиток медичних працівників через стратегічні партнерства з провідними українськими та міжнародними інституціями, зокрема Harvard Medical School, University of Toronto, Texas Medical Center та іншими.

Razom for Ukraine — провідний американський фонд, що відповідає на нагальні потреби України та інвестує у довгострокові системні рішення. Напрям Razom Health працює над посиленням української системи охорони здоров’я, підтримуючи медичні й освітні ініціативи та співпрацюючи з українськими й міжнародними партнерами.

Американська колегія хірургів, American College of Surgeons (ACS) — найбільша наукова та освітня організація хірургів у світі, заснована у 1913 році із центральним офісом у Чикаго, США. Вона об’єднує понад 95 000 членів у 144 країнах та встановлює високі етичні й професійні стандарти хірургічної практики. ACS Committee on Trauma розробляє та розвиває програму ATLS, визначає її освітні стандарти та підтримує впровадження програми в різних країнах світу.

Advanced Trauma Life Support (ATLS) — міжнародна освітня програма з надання допомоги пацієнтам із травмою, розроблена American College of Surgeons. Перший курс ATLS відбувся у 1978 році. Сьогодні ATLS викладають у понад 80 країнах світу, а навчання пройшли понад один мільйон медичних фахівців. Програма навчає системно й швидко оцінювати стан травмованого пацієнта, визначати та усувати найбільші загрози життю й організовувати подальшу допомогу.

American College of Surgeons є розробником і міжнародним власником програми ATLS та визначає її освітні стандарти. GMKA працює над впровадженням, розвитком та сталою реалізацією програми в Україні.

Шлях додому: як адаптивний спорт допомагає ветеранам повертатися до цивільного життя

Published: 25 Серпня, 2026

Для багатьох українських військових повернення з фронту стає початком нового етапу — відновлення, повернення до цивільного життя та пошуку нових опор.

Тренувальна зала в гаражі на Подолі — це окремий мікросвіт у центрі Києва. Тут звучать блюз і рок, а стіни з нефарбованої цегли вкриті прапорами та шевронами військових підрозділів. Сюди приходять ветерани й ветеранки, щоб тренуватися, опановувати боротьбу та проводити час серед людей, з якими не потрібно довго пояснювати власний досвід.

На матах панують азарт, жарти й відчуття команди. Тут можна зосередитися на русі, перевірити свої сили, підтримати інших і просто побути собою. Кожна людина повертається з війни з власною історією, потребами та темпом відновлення. Для когось важливо знову відчути впевненість у власному тілі, для когось — знайти спільноту, нову роль або простір, у якому можна планувати майбутнє.

Адаптивний спорт — це спортивні заняття, пристосовані до індивідуальних можливостей і потреб людини. Він може бути важливим складником фізичного відновлення, психологічної підтримки та соціальної взаємодії для ветеранів і ветеранок, особливо для людей з пораненнями або інвалідністю.

з 2025 року Разом підтримує проєкти, спрямовані на відновлення ветеранів і ветеранок через спорт, навчання і підвищення кваліфікації тренерів і інструкторів з адаптивного спорту, підтримку ветеранських лідерських програм і розвиток спільнот. Цього літа ми побували на заходах двох таких проєктів і побачили, як учасники не лише відкривають для себе нові можливості через спорт, а й передають свій досвід іншим, створюють безпечні простори та об’єднують навколо себе спільноти.

Новий етап

«Велика шана тим, хто зараз на передовій, і велика шана тим, хто повертається, — говорить Наталя, менеджерка проєкту “Нове покликання — професія для життя”. — Повернення до цивільного життя може бути непростим, тому ветеранам важливо відчувати підтримку суспільства».

Особливо відчутною потреба в такій підтримці є у невеликих громадах, де часто бракує доступної інфраструктури, фахівців і просторів для спілкування та спільної діяльності. Після повернення кожна людина проходить власний шлях адаптації. Коли необхідної допомоги поруч немає, переживання можуть залишатися без належної уваги, а людина — наодинці зі своїми труднощами.

Учасник проєкту Артем добре пам’ятає власний досвід після демобілізації:

«Були певні ментальні процеси, які мені не дуже подобалися».

Одного разу друг запросив Артема на тренування з джіу-джитсу. Спорт поступово став для нього важливою опорою:

«Це дало мені вектор руху: куди спрямовувати емоції, як розвантажуватися психологічно».

Майже десять років потому Артем залишається частиною спільноти джіу-джитсу. Власний досвід допоміг йому зрозуміти, наскільки важливими можуть бути рух, підтримка команди та відчуття належності до спільноти.

Інший учасник проєкту, ветеран Артем П., після поранення та двох ампутацій пройшов тривале лікування й відновлення.

«Я довгий час був без свідомості, майже два місяці постійно перебував під дією препаратів після операцій. Коли після цього повертаєшся до звичного життя, важко знову знайти своє місце», — розповідає він.

Важливою підтримкою для Артема залишалася його родина — дружина та донька. Згодом він долучився до проєкту з адаптивної стрільби з лука. Тренування допомогли йому краще пізнати можливості свого тіла, повернути відчуття впевненості та побачити нові цілі:

«Дуже важлива саме переоцінка: коли дивишся на себе не як на безпомічну людину, а відчуваєш, що ще багато чого можеш зробити».

Для Артема адаптивний спорт став не лише частиною фізичного відновлення, а й простором, у якому можна випробовувати власні сили, рухатися вперед і знову відчувати себе активним учасником життя.

Як працює адаптивний спорт?

Олег, головний тренер проєкту «Нове покликання — професія для життя», пояснює, що спорт розвиває відчуття тіла у просторі та допомагає навчитися його контролювати, а також розвиває відчуття балансу.

«Перші кілька місяців на тренуваннях ми вчимося правильно падати, щоб не травмуватися. Для людей з інвалідністю це навичка, яка може суттєво допомогти в побуті».

Здатність безпечно впасти, втримати рівновагу чи краще відчувати своє тіло здається дрібницею — поки одного дня не доводиться вчитися цього знову.

Робота з ментальним здоров’ям та ПТСР

Війна залишає після себе не тільки фізичні травми. Повернувшись додому, багато ветеранів стикаються з психологічними наслідками війни: посттравматичним стресовим розладом (ПТСР), тривожністю, дратівливістю або відчуттям ізоляції. Спорт допомагає знайти безпечний спосіб працювати з цими станами.

Олег, який переважно викладає бразильське джіу-джитсу, деталізує механіку процесу: «У спорті ми перенаправляємо агресію людини з ПТСР у контрольоване русло. Ми знаємо, що це насильство несправжнє, воно може в будь-який момент припинитися, хоча на гормональному рівні ситуація сприймається як справжня. Коли спаринг закінчується, мозок отримує сигнал: я вижив. Виділяється дофамін, і стан людини покращується».

Таким чином адаптивний спорт працює комплексно — і з тілом, і з психікою. Проєктна менеджерка Наталя розповідає, як насправді важливо пропонувати різні шляхи під час реабілітації:

Спорт після терапії: Є хлопці, які спершу починають працювати з психологом, а потім пробують спорт.
Терапія після спорту: А є такі, яким навпаки потрібно спершу скинути напругу на тренуванні, і тільки тоді вони стають готові до роботи з психологом.

Відновлення сили духу

Адаптивний спорт не лише сприяє реабілітації, а й дає ветеранам можливості розвинути спортивну або тренерську кар’єру після демобілізації. З порівняно невеликим досвідом тренувань у 2–3 роки наші ветерани-спортсмени вже виходять на змагання та здобувають призові місця.

Наталя згадує: «У нас був хлопець з двома високими ампутаціями ніг, він тренувався всього рік та привіз додому золото».

Українці показують високі результати на світових змаганнях. На Всесвітньому чемпіонаті з джіу-джитсу в Абу-Дабі у 2025 році українська збірна виборола друге місце за командним заліком і третє — за національним.

Тренер Олег мріє про перше місце для нашої збірної та активно працює над цим:

«До цього в джіу домінували бразильці, вони звикли, що їх всі поважають. Ми в 2024-му ввірвалися, всі тоді були в шоці. В 2025-му ми виступили ще краще. Хочеться це розвивати, показати всьому світові, що ми сильні».

Привабливість адаптивного джіу-джитсу полягає ще й у тому, що цей спорт дає навички, які приводять параспортсменів до перемоги над сильнішими суперниками. Деякі підопічні Олега, які мають інвалідність, прагнуть виступати у звичайній категорії на змаганнях.

«Дійсно, у цьому спорті ти можеш перетворити свою інвалідність на свою фішку. Коли суперник стикається з цим уперше, він просто не знає, як діяти», — додає Олег.

Джіу-джитсу як «шахи»

Андрій, учасник проєкту «Спортивні амбасадори», досвідчений тренер з джіу-джитсу та оборонець Донецького аеропорту у 2014 році, називає цей спорт “шахами”: бій — це сутичка двох інтелектів, де супротивники вирішують складні задачі під тиском. Він пояснює, що цей вид спорту побудований не на фізичній перевазі, а на логіці, тактиці та вмінні використовувати силу суперника проти нього самого. Тому в джіу-джитсу слабший може перемогти сильнішого.

Українцям добре знайоме відчуття, коли перед тобою набагато могульніший суперник. У російській загарбницькій війні наші воїни знаходять у собі сили прийняти нерівний бій і шукають нестандартні рішення, щоб здобути перемогу. Для багатьох ветеранів адаптивне джіу-джитсу стає безпечним середовищем, де вони можуть пережити знайомі емоції війни, але вже без смертельної небезпеки — і відчути, що здатні контролювати ситуацію.

Від спортсменів — до лідерів громад

Тренування дають можливість ветеранам розділити їхній досвід з іншими побратимами як у боротьбі, так і поза нею. Для ветерана Артема тренувальна зала — це також простір, де можна зустрітися, відпочити й поговорити з рівними собі:

«Тут ті самі люди, з якими ми стояли в черзі до військкомату».

Артем мріє повернутися в рідне місто Умань, започаткувати там спільноту джіу-джитсу та об’єднувати навколо неї ветеранів.

Проєкти з адаптивного спорту, які підтримує фонд Razom, націлені саме на те, щоб дати активним ветеранам і ветеранкам інструменти для втілення мрії про створення і розвиток локальних осередків, розвивати ветеранські спільноти і можливості:

«Нове покликання — професія для життя» (реалізований благодійною організацією «ТМС-Боремось за Україну») — допомагає ветеранам здобути нову професію тренера з адаптивного спорту. Учасники навчалися тренерській роботі, реабілітаційним методикам, психологічній стійкості та розвитку підприємницьких навичок, отримали сертифікати та підтримку у вступі до НУФВСУ.

«Спортивні амбасадори 3.0» (реалізований благодійною організацією «СтратКом ЮА») — проєкт, спрямований на формування ветеранського лідерства в громадах через адаптивний спорт. Протягом 5 місяців учасники проходили навчання з лідерства, комунікацій, грант-менеджменту та розвитку локальних ініціатив. В офлайн-інтенсиві взяли участь 30 фіналістів з 20 громад. Щонайменше семеро з них реалізацію власних проєктів з розвитку адаптивного спорту в громадах.

Випускники цих проєктів поширюватимуть здобуті знання та досвід, охоплюючи сотні людей. Один підготовлений тренер зможе роками працювати з ветеранами, а один спортивний осередок — змінити життя цілої громади. Ветеран, який знову повірив у власні сили, нерідко сам починає допомагати десяткам інших пройти шлях відновлення. Так, крок за кроком, відновлюється не лише здоров’я окремих людей — формується сильна, згуртована Україна.

Автор: Марія Кричевська